Плавання в ластах

Плавання в ластах — це єдиний вид з усіх видів підводного спорту, який визнаний в 1986 році Міжнародним Олімпійським комітетом олімпійською дисципліною. В наш час це один з прогресуючих підводних видів спорту, у якому спортсмени долають дистанцію вплав з моноластою за найкоротший час. Завдання спортсмена полягає в подоланні дистанції по або під поверхнею води за допомогою м'язової сили і моноласти або бі-ласт.

Дисципліни і відстані

Плавання в ластах відрізняється від просто плавання у використанні моноласти і іншого обладнання. Різне обладнання використовується відповідно до дисциплін, в яких спортсмен бере участь.

Існує чотири види з плавання в ластах на наступних дисциплінах (у бассейнах, в метрах):

  • На поверхні: 50, 100, 200, 400, 800, 1500, естафети  4×100 , 4×200 та 4х50 (змішана)
  • На поверхні в звичайних ластах (бі-ласти): 50, 100 , 200 та 400, естафет  4×100(змішана)
  • Пірнання: 50
  • Під поверхнею води з аквалангом: 100, 400.

На відкритій воді проходять також запливи на марафонські дистанції (в кілометрах) 4, 6 та естафета 4х 2(змішана)

Історія:

Багато людей вважає, що на створення моноласти, інженерів надихнув відомий фільм «Людина-амфібія», знятий «Ленфільмом» за романом А. Бєляєва. Саме фахівці кіностудії «Ленфільм» фактично передбачили появу моноласти, змусивши людину рухатися подібно дельфіна. У 1962 році інженер В. Суєтин, за сумісництвом інструктор підводного спорту, виготовив першу у світі моноласту, яка чимось нагадувала хвіст русалки. Моноласта призначалася для зйомки аматорського підводного фільму «Дівчинка і море». Там вперше було показано, як незвично, вільно і швидко пересувається під водою людина в моноласті, працюючи ногами подібно дельфіна. У 1968 році тренер з Ленінграда Е. Рексон поєднав звичайну пару ластів, тобто зв'язав ноги спортсмена в нижній частині стопи, а утворену знизу площину вклеїв на гумову пластину. Сама пластина потоншувалася від калош до кінця ласти. У такій новинці його вихованка О. Тихоненко взимку 1968 виступила в Москві. Це був перший спортивний виступ з моноластою на серйозних змаганнях. Тим часом Б. Поротов виготовляє нову моноласту з перетином у вигляді клину. З весни 1969 року в модернізованій моноласті вихованка Б. Поротова Надія Турукало здійснила «переможну ходу», послідовно вигравши практично всі короткі дистанції, починаючи з пірнання на 50 метрів, і стала чемпіонкою Казахстану, а потім послідовно чемпіонкою та рекордсменкою світу, Євпропи та СРСР. Звісно, від пірнання перейшли до плавання в моноласті по поверхні води. З цих пір утвердився і став відшліфовуватися новий спосіб швидкісного підводного плавання - «дельфін». З 1971 року в моноласті стали виступати і чоловіки. Першим це зробив Олександр Салмін з Новосибірська. Також треба відзначити людину, який привів швидкісне плавання в ластах, до спортивного виду який ми маємо зараз. Успенський Г. М. тренер з України, команда якого перша в світі почала плавати всі дистанції від 50м до 1500м в моноластах. Пізніше в 2000х роках на ринках з'явилися нові моноласти типу "Гіпер".

Це досить поширений вид спорту в усьому світі. Росія, Китай, Італія, Україна, Угорщина, Німеччина, Південна Корея, Франція, Білорусь, Колумбія, Чехія і Греція є провідними країнами у цьому спорті. Тим не менш, цим спортом також займаються в більш ніж ста країнах по всьому світу.

Більшість країн проводить національні чемпіонати, багато з яких відкриті для міжнародних конкурентів (у тому числі Нідерланди, Німеччина, Україна, Росія і Бельгія).

В Україні існує декілька спортивних центрів зі швидкісного підводного плавання в ластах, здебільшого в басейнах великих міст. Такі спортивні центри існують у Києві, Харкові,  Кривому Розі, Сєвєродонецьку. Також, плавання в ластах розвивається у Запорізькій, Житомирській та Донецькій областях.